“Сьогодні у світі так багато проблем – Трамп, Росія, війни, що тривають по всьому світу… “мотузка” не є вирішенням усіх проблем”. — Хідео Коджіма

Мотузки і палиці. Хто грав у першу Death Stranding, той знає, як Хідео Коджіма неодноразово використовував метафору про мотузку і палицю, щоб пояснити суть його нової гри. Людство використовувало мотузку для єднання, зв’язку й кооперації, а палицю для захисту від хижаків і лупцювання ворогів.

І Death Stranding справді була такою. Ледь не перше, що ви отримували в свій інвентар, — мотузка для подолання стрімких схилів. А потім, завдяки асинхронному мультиплеєру, залишену вами мотузку могли використати інші гравці й подякувати у формі вподобайок, таким чином сформувавши з вами зв’язок. Ви будували дороги, мости, залишали одне одному транспорт, ставили відповідні знаки з підказками чи застереженнями для інших гравців, знаючи, що хтось їх та й використає. І в цьому була суть вашої подорожі.

У Death Stranding 2: On The Beach ця концепція не змінилась, друга частина має ті ж цілі, але через те, що рівень загроз виріс в декілька разів, ви не можете собі дозволити тільки будувати — доведеться використати «палицю». І чорт забирай, стосовно кількості та якості палиць Kojima Productions попрацювали на славу.

11 МІСЯЦІВ ПО ТОМУ

При першому запуску гри ви побачите в головному меню пункт Recap, де вам стисло перекажуть події першої частини, тому не переймайтесь, що все забули чи не встигли перепройти оригінал перед релізом, щоб освіжити спогади.

Отож, після вступних титрів ми плавно переходимо до керування головним героєм, Семом, який якраз вирішив перепочити на вершині гірського хребта разом із Лу (дитиною, яку носив в капсулі на грудях всю першу частину і яка була інструментом, що дозволяв бачити потойбічних істот). Перше наше завдання — дійти додому. Так нам нагадують керування, демонструють красу місцевих гір, а також вперше показують нову механіку кліматичних змін. Десь удалині стається землетрус, що призводить до обвалу гірської породи, і розбурхує уяву щодо того, як природа на ходу змінюватиме прокладені нами маршрути… Але про це трохи згодом.

Після подій першої частини минуло 11 місяців. Відійшовши від кур’єрських справ й оселившись у маленькому сховищі десь на кордоні сучасних США й Мексики, Сем нарешті насолоджується спокійним життям після фактичного порятунку світу, піклуючись про немовля, яке вирішив виховувати як власне.

Ми бачимо його побут, затишну домівку, розкидані навколо іграшки, багато фото з малюком, — усе, що потрібно для спокійного життя в такому бентежному світі. Проте після візиту вже знайомої нам Фреджайл усе змінюється. Вона запрошує Сема доєднатися до її нової компанії — Drawbridge, заснованої після розформування Fragile Express. Жінка має контракт на розширення покриття хіральної мережі, і завдяки своїм унікальним здібностям (а він, нагадуємо, не може померти) Сем би дуже знадобився їй для підключення нових територій у Мексиці. Фреджайл все ж переконує його взятися за роботу, а вона натомість залишиться доглядати за немовлям в його домі. І як ми розуміємо з побаченого в дебютному трейлері гри, щось має піти не так. Тож Сему скоро доведеться покинути затишне самотнє життя й повернутись до справи, у якій він найкращий, — доставки товарів через непрохідні ландшафти при неймовірних погодних умовах.

Нетривале перебування у Мексиці, яке є фактично прологом гри, завершується і ми перебираємося до Австралії, де розгортатимуться основні події гри! Так-так, дуже близенько; один портальний рядок у сценарії — і гоп, інший кінець світу, батьківщина кенгуру й коал вже чекає нас. А заодно й мобільна штабквартира компанії Drawbridge — човен DHV (Deep-Tar Hunting Vessel) Magellan, де ми знайомимось з рештою команди, яка, в найкращих традиціях Хідео Коджіми, є набором людей-функцій з відповідними іменами:

• Tarman — капітан човна, який втратив руку, але натомість отримав унікальну здібність керувати судном через підземні потоки аномальної смоли, яка утворилась після першого апокаліптичного катаклізму. Зовнішність персонажу, до речі, подарував легендарний австралійський режисер Джордж Міллер, творець «Шаленого Макса».
• Dollman — людина-лялька. Найбільш приємний і балакучий персонаж гри, місцевий аналог Міміра з God of War, який схожим чином коментує все довкола й у потрібні моменти підказує гравцю, на що слід звернути увагу. Дуже класне доповнення до касту, адже після абсолютної тиші, в якій Сем проводив свою подорож Америкою, зараз є хоч якась розрада (і не одна!). Його візуальним прообразом виступив ще один, цього разу німецький режисер — Фатіх Акін.
• Rainy — дівчинка-дощ. Ще одна людина-функція, яку добре мати під рукою у випадку пожежі. Рейні, як і всі в цьому світі, має трагічну історію: вона вагітна, проте через вплив природних і часових катаклізмів не може народити. Її немовля перестало рости після семи місяців і так залишилося замороженим у часі. Її грає японсько-австралійська акторка Шіорі Куцуна, яку ви могли бачити в ролі Юкіо у фільмах про Дедпула.
• Tomorrow — ще одна дівчина, яка приєднається ближче до середини гри (хоча в останньому трейлері Коджіма розкидав для уважних глядачів кілька натяків). Її зовнішність захоплено з американської акторки Ель Фаннінг.
• А також Чарлі. Просто Чарлі, спонсор нашої діяльності, який постає у вигляді манекена на містку корабля.

З інших відомих дійових осіб, повернеться Гіґс у виконанні неперевершеного Троя Бейкера, а також таємничий Ніл, якого зобразив італійський актор Лука Мартінеллі. Пам’ятаєте екшн сегменти з персонажем Мадса Мікельсена в першій частина? Ніл виконує ту ж роль у Death Stranding 2. Ви повільно розмотуватимете клубок загадок навколо персонажа у флешбеках, де гра добряче протестує ваші навички тактично-стелсового відстрілу хвиль ворогів. Звісно, це не всі, кого ви зустрінете на своєму шляху, бо тут є багато індивідуальних камео зірок різної впізнаваності, але Kojima Productions чітко вказали, що можна і не можна розповідати.

Якщо ви грали в Death Stranding, то пам’ятаєте нарікання на подачу сюжету й темп гри. Ви носили/возили пакунки з точки А в точку Б, аж потім на вас виливали тони експозиції. Після прологу навіть був сегмент, де більше 10 годин практично нічого не відбувалось. Можливо, це був такий задум  призвичаїти гравців до абсолютної самотності, що перетиналось із темою гри, але це аж ніяк не додавало грі цілісності й збалансованості.

Так-от, у Death Stranding 2 цієї проблеми немає взагалі. За рахунок того, що правила світу вже встановлені, а гравець знає, з чим має справу, авторам не потрібні години пояснень. Натомість вони фокусуються на чинних проблемах і відразу відправляють їх вирішувати, що мінімізує філерні доставки, а історія рухається в хорошому темпі вперемішку з екшн сегментами й елементами будівництва логістики. Це, звісно ж, якщо ви самі не ставите сюжетні місії на паузу й не робите побічні доставки задля прокачки рівня, відкриття нового спорядження чи просто хочете покататися по світу й помилуватися краєвидами.

МЕЖА ПРОДУКТИВНОСТІ ПОКОЛІННЯ

А помилуватися тут є чим, адже візуал у Death Stranding 2 неймовірний. Гра зустрічає нас шикарними вступними титрами під відеоряд такої якості, що ми з хлопцями не могли зрозуміти, це реальні кадри, пререндер чи фактична картинка гри. Хоча технологічний стрибок між PS4, на якій вийшла перша частина, і PS5, ексклюзивом якої є Death Stranding 2: On The Beach, не був разючим. Kojima Productions все ж вдалось продемонструвати, на що здатний рушій Decima, коли справа доходить до відтворення практично фотореалістичної картинки в іграх. Очікувано, що гра загалом виглядає більш деталізованою і чіткою, ніж перша частина, але рівень якості текстур, відображень, і поверхонь виведено на сходинку вище. Окремо можна зупинитись хіба на обличчях персонажів, які стали ще більш природними, аж справді можна порахувати пори на шкірі.

У технічному плані це продукт близький до ідеалу. За понад 50 годин у грі не сталося жодного вильоту, жодного значного баґу чи якоїсь іншої проблеми. Так, у гри буде патч першого дня, але він прилетів оглядачам буквально на другий день після отримання доступу, тобто можна сказати, що продукт був повністю готовий майже місяць тому.

ПРОДОВЖУЙТЕ ПРОДОВЖУВАТИ

Що ж, перейдемо до найсмачнішого — ігрового процесу.

Під час першої вилазки в Мексиці, де нас просять підключити перший вузол до хіральної мережі, гра показує, що окрім землетрусів у неї є багато катаклізмів у рукаві. Проходячи КПП на кордоні з Мексикою, ми бачимо, як насувається піщана буря. Трохи далі блукають озброєні вороги, і буря дуже вчасно може перекрити їхнє поле зору, що дозволить нам непомітно прокрастися повз. Або ж безшумно душити й зв’язувати ворогів одного за одним під покровом піщаної хуртовини, якщо ваша воля. Таким чином гра відразу демонструє разючу відмінність від неспішних і безпечних походеньок на початку першої частини.

Ідучи все далі, ви починаєте розуміти, що кудись поділось сонце, і так вам презентують одне з найбільших нововведень Death Stranding 2 — цикл дня і ночі, якого не було в попередній грі. І це драматично змінює все. Адже пересуватись уночі в рази важче. Ви не бачите, що перед вами, ви не бачите ландшафт, не бачите ворогів, не бачите потойбічних істот. Ваше пересування — ядро ігрового процесу — стає складнішим і потребує більшого планування.

Взагалі з різноманітністю погодних умов розробники постарались. У грі вам трапляться:

• дощі, які руйнують ваші вантажі й транспорт;
• грози з блискавками, які можуть влучити у вас, також пошкодивши вантаж;
• піщані бурі й хуртовини, які знижують видимість практично до нуля, особливо вночі;
• снігові лавини, що моментально повернуть вас на екран завантаження;
• землетруси, які руйнують гори;
• повені, які можуть спонтанно накрити вас, коли ви переходите вузеньку річку, перетворюючи її в бурхливу, стрімку силу, що з часом знесе будь-яку інфраструктуру типу мостів чи драбин;
• лісові пожежі;
• і навіть те, що мені здалось на перший погляд метеоритним дощ, але згодом мені пояснили, що це каміння, яке вилітає з підземних течій і падає з великою швидкістю.

І тут гра надає вам контрмеханіки, щоб протидіяти цим явищам. Вирушили на пригоду вночі? Не проблема, увімкніть Одрадек (пристрій на плечі Сема, який сигналізує про потойбічних істот поруч), куди вам люб’язно вмонтували не тільки сканер навколишнього середовища, а й ліхтарик. Натрапили на повінь — перекиньте драбину через річку. Драбина закоротка? З’єднайте дві драбини. Опинилися серед пожежі? Виймайте з кишені смоломет, який може не лише вогонь гасити, а й ворогів за потреби приголомшити.

Проте в цього, на перший погляд, грандіозного кліматичного коктейлю є величезний мінус: практично всі великі зміни — скриптовані. Тобто ви побачите лавину лише в окремих, так само і з обвалами гір чи піщаними бурями — всі вони стануться тільки в тих локаціях і в той час, коли передбачили розробники. Трішки краще з повенями й пожежами — вони зустрічаються частіше й мають справді стихійну природу.

ЗЕМЛЯ ДОГОРИ НОГАМИ

Тутешня Австралія дуже схожа на Америку з першої частини, яка своєю чергою була змальована з Ісландії. Тут є зелені поля, помірна скелястість, засніжені гори, але додалися піщані пустки, типові для Австралії. Загалом можна відзначити більший ухил у прохідність, адже в Death Stranding 2 майже немає локацій, які не можна перетнути по прямій. Так, прохід крізь гори додасть більше труднощів, але невидимі стіни й недосяжні висоти вам тепер не заважатимуть.

Підвищена прохідність також додає більше можливостей планування маршруту. Але для того щоб маршрут був максимально комфортним, я раджу максимально швидко будувати дороги. Перші термінали для будівництва доріг не вимагають багато ресурсів, тому як тільки бачите такий термінал, біжіть до найближчого вузла, беріть метали, кераміку й починайте велике будівництво. Це спростить пересування в рази і дозволить возити важкі вантажі на авто з неймовірною легкістю. До слова, дороги в другій частині теж отримали покращення. Тепер, покращивши дорогу до другого рівня, ви активуєте натяжну парасольку, яка захищатиме вас від дощу при їзді.

Окрім доріг, з’явився ще один спосіб ультрашвидкої доставки тон вантажів —  стаціонарні троси, які навіть можна розставити в єдину мережу й пересуватись островом, не торкаючись землі. І останнім великим об’єктом інфраструктури, який додали в Death Stranding 2, стали шахти. При запуску таких копалень, вони видобуватимуть різні типи ресурсів і по тросах автоматично транспортуватимуть їх у великі вузли, звідки ви зможете брати накопичені мінерали й продовжувати будувати.

ПОКРАЩЕННЯ ВЖЕ СЬОГОДНІ

Зазначу, що ваш шлях розпочнеться з нуля, адже це нова територія, не підключена до мережі, а значить у тутешніх містах ще немає специфікацій на виготовлення обладнання, яке було у вас в Америці. Але, на відміну від першої Death Stranding, ви доволі швидко отримаєте доступ до більшості потрібного спорядження й транспорту.

Обладнання й спорядження також зазнали деяких змін і розширення асортименту. Екзоскелетів було три версії, стало п’ять — додався окремий для бойових виходів і універсальний. З’явилися нові варіанти чобіт і рукавиць, для бою або кращої прохідності по гірських схилах. Декілька варіантів капюшона з різними властивостями під різні погодні умови. Маски, які захищають обличчя від опіків у спекотну погоду, тощо.

Окрім покращень обладнання, у грі з’явились дві системи прокачування самого Сема. Перша працює за прикладом The Elder Scrolls. Скажімо, чим більше вантажу ви носите на плечах, тим більше у вас росте показник вантажності. Довше ви бігаєте — зростає ваш рівень витривалості. Часто стріляєте з певного виду зброї — ось вам покращене володіння. А от активна система прокачування потребує вкладання в неї очок, зароблених за доставку вантажів. Серед можливих перків, яких біля 40, можна о збільшити радіус дії сканера, подовжити час дії батарей авто, отримати новий функціонал спорядження і навіть розблокувати автоприціл! Так, він тут не доступний вам відразу, як у більшості консольних ігор, його треба заробити.

Щодо їзди, тут теж є хороші новини. Я пам’ятаю і з власного досвіду, і з відгуків гравців у мережі, як погано була реалізована в грі їзда по бездоріжжю. Дубове керування, будь-який маленький камінчик перетворювався на непрохідну стіну, яку неможливо нормально об’їхати, під гору на авто не поїдеш. У Death Stranding 2 всі ці проблеми вирішені. Вантажівка легко справляється з наїздом на каміння, виїжджає на доволі круті гірки, має більш комфортне керування і загалом стала тим транспортом, яким і має бути.

Проходячи відповідні місії, ви відкриватимете покращення і на автопарк. На вантажівку можна буде прикріпити покращені батареї, замінити шини на шиповані, встановити кулемет, що автоматично наводиться на ворогів і нокаутує їх, або гармату, яка знищує BT. Ну а найкращий апґрейд — це автоматичний збирач вантажу! Тепер ви можете не вставати з-за керма, а просто проїхати повз контейнер зі загубленим добром — гармата з тросом підбере все й покладе в багажник вантажівки! Просто їдучи на потрібну точку, я автоматично збираю ще 4-5 вантажів для цього вузла й пасивно отримую додатковий рейтинг. І найголовніше нововведення — дрифт! Розігнавшись, ви натискаєте одну кнопку, і вже чуєте, як десь на фоні лунають Teriyaki Boyz.

Поговоримо про палиці, тобто про зброю. Її кількість і різноманітність суттєво зросла. Пістолети, пістолети-гранатомети, шокери, автомати, полегшені автомати з глушниками, дробовики, стаціонарні кулемети, снайперські гвинтівки, гармати, дабл-гармати, квадрупл-гармати, гранати різних типів і навіть ящик зі самонавідними ракетами, який можна просто кинути у ворога, а далі він робить усе сам.

І такий підхід у всьому. Кожен пункт, який ви бачите в меню виготовлення спорядження чи зброї, має або подвійне призначення, або декілька рівнів прокачки. Відчувається, ніби Kojima Productions всією командою отримали завдання придумати варіації зброї, спорядження покращення для них, а потім буквально все закинули в гру.

Звісно ж, до кількості зброї кількість та різноманітність ворогів зросла відповідно. Звичайні, вже знайомі нам BT, тепер мають кілька підвидів, можуть трансформуватись у одного великого монстра замість десятка дрібних тощо. З’явилися нові BT боси різних масштабів. Звичайні бандити теж стали небезпечнішими й агресивнішими, в їх арсеналі з’явилося більше зброї, що зумовлено сюжетними подіями. Крім цього, з’явився абсолютно новий тип ворогів — мехи різних розмірів, а також робособаки, що швиденько можуть вас викрити і накликати багато роботизованої біди на вашу голову.

Сутички з ворогами, якщо ви вже пішли на конфронтацію, стали більш динамічними. Розробники явно покращили шутерні механіки, які відчувались чимось неоднорідним у першій частині. Перед виходом на бойові завдання слід ретельно все спланувати й затаритись десятком, а то й більше, типів зброї для ефективного викошування ворогів. Згодиться реально все. Добре, що в скрутні моменти, можна забрати зброю у ворога і продовжити бій, інакше в деякі моменти я б не впорався. Взагалі, за перші 10 годин я брав участь у перестрілках із ворогами частіше, ніж за повні два проходження першої частини. Це має дати вам розуміння, наскільки більш екшн-орієнтованою є Death Stranding 2.

АСИНХРОННА ДОПОМОГА

Однією з основних особливостей Death Stranding 2, як і в першій грі, є асинхронний мультиплеєр. Після підключення того чи іншого вузла до мережі, площа, яку він покриває, стає доступна вам для будівництва, але також стають доступні об’єкти, побудовані іншими гравцями. Звісно, гра видає обмежену кількість будов інших гравців, які ви може бачити, інакше при підключенні до мережі якоїсь частини карти там миттєво би виростав забудований Лас-Веґас і вам нічого не довелось би більше робити.

Все ж дуже приємно, пересуваючись якоюсь гірською локацією, натрапити на чиюсь драбину, люб’язно залишену для всіх наступних портерів. Чи збудований кимось через широку річку міст, без якого ви обходили б кілометр водної перешкоди. Так само й ваші об’єкти слугуватимуть розрадою для когось.

За все це ви та інші гравці отримують “лайки” одне від одного, що підвищує ваш статус цінної частинки спільноти. Гра має навіть окреме меню, де ви можете бачити, скільки лайків і за що отримали від інших гравців. Це має на меті тільки соціалізацію та підтримання добрих стосунків серед гравців, що й було метою “мотузки”, згаданої на початку. До речі, на моєму проходженні у цьому розділі у мене сформувались найбільш тісні стосунки з акаунтом IGNFrance й користувачем douserhiy, тож колегам із DOU привіт.

TO THE WILDER ♫

Наостанок розповім ще одну приємну новину. Коджіма нарешті дослухався до тисяч запитів і додав можливість прослуховування музики під час подорожей в портативному музичному програвачі!

Скільки разів під час проходження першої частини, ви просто йшли мальовничими галявинами, аж раптом вмикався якийсь меланхолічний трек Low Roar і ви просто зупинялися й слухали музичку? Було таке, але тільки у визначені моменти. Зараз же, окрім цих зрежисованих моментів, ви можете скласти свій плейлист з наявної в грі музики. Тут є багато чудових треків французького музиканта Woodkid, який цього разу є композитором власного саундтреку гри,  тих же Low Roar, класних японських виконавців і ще багатьох сюрпризів,. Музики в грі реально багато, і ви отримуватимете нові треки за проходження місій та доставку товарів потрібним особам. Єдиний мінус — програвач не працює за межами покриття хіральної мережі. Хоч це, мабуть, ще один рівень мотивації для ретельного проходження.

ПІДСУМОК

Death Stranding 2: On The Beach немає з чим порівнювати, окрім як із Death Stranding. Меланхолійна подорож із мотузками переросла у войовничу пригоду з палицями. В прагненні покращити ігровий досвід в кожному аспекті, Коджіма і компанія зайшли настільки далеко, що покращили навіть те, що ми не розраховували. Хоча DS2 дійсно є чудовою еволюцією ідей першої частини, в результаті вона стала чимось більшим, ніж просто еволюція — вона грає у своїй, окремій лізі.